ЗАПАЛИМ СВІЧКУ

ЗАПАЛИМ СВІЧКУ                      
(1932-1933рр.)
Запалим свічку,хай зігріє душі
Усіх кого забрав голодомор.
Це було страшно!як настала
тиша,
Усюди панував смертельний
тон.
Червоний кат,забрав все до
зернини,
Ні крик людей,ні плач дітей не
зупиняв.
І пухнучи від голоду вмирали,
А кат мов навіжений реготав.
О Боже!скільки мусим ще
терпіти!?
Чому лиха година землю
вкрила!?
Повита в чорні хмари Україна,
Страшна біда,і горе нас
накрило.
А смерть ішла,не маючи жалю,
Голодна смерть!що може буть
страшніше,
Дивитись на застигнувшу
сльозу,
В очах дітей,вмираючих так
тихо.
Смертельний холод,смак
голодомору,
Мільйони мертвих українців по
ровах,
Мільйони сиріт,є приречені
вмирати,
О Боже!що то був тоді за жах!?
А ви сьогодні кажете,не
правда!
Скажіть це дітям,що від голоду
вмирали!
Хай будуть прокляті кати мого
народу!!!
Що у дітей останнє зернятко
забрали.
Засвітим свічку,хай зігріє душі,
Усіх кого забрав голодомор.
Нехай покояться у мирі,всі хто
мучивсь.
Ми пам'ятаєм...